У даній публікації розглянуто використання генетичного алгоритму для рішення задач оптимізації багатоекстремальних функцій і функцій з нелінійною не випуклою областю обмежень.
Отримані результати показали, що застосування генетичного алгоритму не може гарантувати знаходження найкращого рішення, проте, він з великою ймовірністю дає одне з оптимальних рішень.
Для покращення оптимізації необхідно робити детальний аналіз операторів кросенговера та мутації для генетичного алгоритму, адже збільшення розміру популяції чи кількості поколінь не завжди дають змогу отримати бажані результати.