Maylandia zebra – Полосата зебра
Чи не кожен початківець у акваріумній справі зустрічався з проблемою, як “прижити” молоденьких “дітей” у акваріум, де знайдуться злі мешканці, яким більше року. Така проблема і була у мене, коли мені захотілось поповнити свою “банку” цихлідами.Із їхнього сімейства (Pseudotropheus zebra) мене найбільше вражає Maylandia zebra, або “людською” мовою – “полосата зебра”. Ось щодо “зебри” – спірне питання, а те що “полосата” – це так 🙂
Самі ж цихліди в дорослому стані є в якісь мірі агресивними. Більш характерно це виражено між “самцем та самкою”, оскільки, перший не дає їй спокою – вічно “в погоні”. Але коли мова заходить про “мальок” – то тут “все, до навпаки”. Вони бояться навіть шелесту рослин, не говорячи уже про миролюбного “неона”. Тому, тут або треба збільшити їх кількість до 6-10, адже це зграйна риба, або шукати альтернативні варіанти, щоб зробити їм якусь схованку, що буде недосяжна для інших жителів акваріуму…
Рис. 1 Половинка кокоса – майбутнє сховище для малька
Перша моя спроба завершилась невдачею, так як молодим “зебрикам” старші “жителі” відгризли хвостики, від чого вони уже не могли плавати, а вони у свою чергу від такої “депресії” уже і прощались з таким несправедливим світом. Потім на деякий час я змирився з тим, що їм уже не місце у моїй “банці”. Але, прогулюючись якось по ринку, я знову їх побачив, і мені знову захотілось їх “завести” у себе.
Придбавши пару(самець+самку) я вирушив додому. Тут уже проблема була відома – їм потрібно якусь схованку придумати, в яку інші жителі акваріума ніколи не зайдуть. Але довго думати не треба було, адже можна було поєднати “потрібне з корисним”. І нас в цьому завжди може виручити КОКОС 🙂 Так так, саме він.
Рис. 2 Абразивний брусок
Спершу нам необхідно його акуратно розколоти/розрізати навпіл, щоб отримати 2 “половинки” (Рис. 1). Звісно, все що всередині ми споживаємо, а самі половинки кладемо в каструлю і заливаємо водою. Тут досить важливий момент – у коксі міститься багато залишкових речовин, які будуть порушувати біологічний стан нашого акваріума. Тому, спершу ми кокос відваримо у звичайній воді (2-3 год. у легкому кип’ятінні). Потім нам треба буде зняти “шерсть” з кокоса. Для цього можна скористатися звичайним абразивним бруском (Рис. 2), але прийдеться трішки “попотіти” 🙂 Після цього, залишається лиш зробити маленький отвір, висота якого буде чуть більша вашого “малька”.
Ось і готово. Мені достатньо було однієї половинки, вони обоє туди ховались. Стараємся розташовувати кокос у видному і легкодоступному місці для “малька”. А потім лише насолоджуємся тим, як наші зебрики дратують старших жителів, ховаючись від них у свою нірку 🙂
Ось так “полосата зебра” виглядає після того, як трішки підросте. Тепер вона нікого не боїться (зверніть увагу на 40сек. із відео) 🙂